Ноя
11

«A l.»




  • Безымянный 23675

  • Без_назви…


  •  

    «A l.»

    (еще одна лирическая поема посвящена Анахит,
    или кому-то еще, или еще кому-то еще)

    1.

    Л. на кухні вдарив кулаком своїй законній, одруженій на ньому ще в молодості, своїй жінці Софьи в лице. Софья в білосніжно-білому платті, на яке так гарно на сонячному світлі падало її чорне волосся, впала на підлогу кухні і почала плакати, закривши руками лице. Ніжні сльози молодої ніжної Софьи стікали по її щоках на білу плитку, якою було обкладено підлогу кухні, і Софья не видавала майже ніяких звуків, тільки час від часу схлипування і швидкі вздохи при схлипуванні. Софью чоловік ніколи не бив, він взагалі був досить врівноваженою людиною, і рідко піддавався виплескам емоцій при комусь, він не ділився з людьми своїми найближчими йому емоціями, оскільки для нього це вже був момент зближення між двома людьми, підпускання когось ближче до себе, і в якомусь сенсі його злість і миттєвий порив сили можна було так трактувати, що Софья для нього справді дуже близька і важлива людина, як це би дивно не виглядало зі сторони.
    Л. ліг біля Софьи і поклав їй руку на живіт,
    - Софья вибач, вибач будь ласка Софья, я згаряча тебе вдарив, я не хотів, будь ласка, Л. постарався обняти Софью, але Софья ображено повернулась до нього спиною і не хотіла його слухати. В її образі, в її лиці, в її очах було щось таке чисте і дівоче і дитяче і дуже красиве. Вона не була з тих жінок, які рухали і сонцем і морем і героями, в ній було щось кращого, тобто абсолютно іншого, неопускаючогось ні до рівня Фрей, ні до рівня Вакханок. Богині стають елліністичними статуями, а аякси в результаті воюють за живих дам, хоча вона і не схожа була, як це не дивно звучить, на предмети тисячокорабельних сутичок аяксів, героїв, і богів на їхній стороні.
    - Софья, я тебе не хотів вдарити, Софья, Л. постарався її обняти ззаду, Cофья вже не пручалась, і просто мовчки лежала, вибач мені. Софья обернулась до Л. лицем і мовчки закрила очі, вони так лежали і нічого не говорили майже годину. Час був обідній і легко хилило до сну, Л. з Софьей заснули і прокинулись тільки ввечері.

    2.
    Ввечері, на наступний день Л. вийшов з дому, щоб трохи прогулятись на вулицю, він любив здійснювати такі прогулянки і старався їх робити кожен вечір. Декілька років назад Л. жив в іншому місці міста і він прогулювався кожен вечір, район у якому він жив не був надто цікавим для прогулянок, але думки на морозі особливо текучі коли вже майже вночі ходити по невеликих вуличках міста, навіть якщо маршрути складаються з тільки кількох вулиць і кількох магазинів.
    З часом Л. все менше і менше здійснював такі прогулянки, всілякі труднощі все більше і більше заважали цьому вечірньому часопроведенню і Л. навіть потім вже забув про свої прогулянки, але коли Л. бував закордоном то вечірно-нічна прогулянка була одним з саме найважливішого у його вечірніх планах. Сьогодні його вечірня дорога лежала біля невеликого каналу, який спокійно протікав паралельно з ним, наче сусід і співрозмовник, вздовж вулиці світили ліхтарі і тільки час від часу Л. бачив проїжджаючих біля нього машини. Л. різко звернув з вулиці в невеличку церкву в якій і в цей вже пізній час все одно світився вогник.
    Л. відкрив двері і зайшов в церкву.

    3.

    В кімнаті серед інтер’єру стояла шафа з книжками, невеликий письмовий столик і стілець, по якому можна було судити, що за ним часто працюють, стілець стояв наполовину розвернутий від стола і очевидно що хтось швидко з поспіхом відлучився від роботи. Л. часто працював за цим столом, дуже часто він прямо за ним і їв і деколи навіть спав, коли він забував про те, скільки вже годин він вже працював, він сам не замічавши опускав голову на стіл, щоб начебто відпочити тільки хвилинку, і просипався вже часто вночі, вставав і йшов до ліжка і до жінки, які обоє знаходились в іншій кімнаті. На столі лежало декілька аркушів паперу з малорозбірливим почерком, лежали деякі книги, ноти, невеличка картинка з зображенням деяких ацтекських богів, було багато книг античного і доантичного періоду, досить замітною була Іліада Гомера, з боку стола лежали відкриті ноти фортепіанного твору Я. Ксенакіса, який називався «А. r.» («посвящение Равелю») З цієї кімнати можна було попасти в сусідню кімнату де знаходилось ліжко і там була спальня Л. і Софьи.
    Л. вкусив Софью за волосся з лівого боку і почав кусати Софью за щоки.

    - Що ти робиш? Ай! Л., боляче! Л. засунувши обидві руки Софье в волосся почав їсти її очі поглядом і дуже жадно цілувати її щоки, лице і губи. Коли губи Софьи були свобідні, вона так приємно посміхалась, а Л. висосуючи з її губ всю її, все що в неї всередині, жадібно її поїдав і вона була вся його. Власне вона вже давно стала його жертвою і він вже кілька років голодно їсть всю її чорну енергію, яку від неї получає з її посмішкою її голосом і нею всією.

    Серед ночі Л. прокинувся, в кімнаті було темно, поряд з ним лежала Софья, він подивився на неї і ще один раз подумав про те що вона йому дорога.

    4.

    Л. різко звернув з вулиці в невеличку церкву в якій і в цей вже пізній час все одно світився вогник. Л. відкрив двері і зайшов в церкву. В церкві сидів один священик, він не спав і як побачив Л. зразузапросив його всередину, помолитись, або посповідатись, церква була невеликою, в ній майже нічого не було. Кілька скромних образів, кілька хрестів і все

    - Я хочу з вами поговорити, почав Л. вже давно хотів дещо розказати, комусь розказати, але ніколи не наважувався. Знаєте, це було досить давно, правда без червоного вина, і без здачі за червоне вино, але майже як у Бродського, я от хотів вже про це розказати, власне цей випадок, як на мене був зайвий, до цього якось все прийшло, і деколи мені здається що це був дуже брудний вчинок, і деколи мені і здається що це в якомусь сенсі після цього частково усе світло як ніби залилось якимось маслом і тепер наче воно вже є, але вже якесь брудновато-жовто-сіре. Власне от про це я хотів посповідатись.
    - Так Ви нічого і не сказали, священик нічого не зрозумів зі слів Л. і його лице виглядало здивовано-зтурбовано.
    - Так я нічого ще і не скажу, я ж ще помирати не збираюсь.
    Л. вийшов з маленької церкви в сторону найближчого ларька. Підійшовши до ларька він купив там літр вина і залпом випив.
    - В мене от трохи своє бачення релігії, от я собі сам таке причастя зробив, сказавши це вже п’яний Л. пішов в сторону каналу і втопився. Тіло Л. повільно поплило кудись по напрямку до царства Ерешкігаль.

    Серед ночі Л. прокинувся, в кімнаті було темно, поряд з ним лежала Софья, він подивився на неї і ще один раз подумав про те що вона йому дорога. Л. встав з ліжка в піжамі і пішов на вулицю.
    Його раптова втеча від Софьи була зумовлена тим що він справді відчував потрібність йому Софьи, її морщення і міміки лиця, коли вона щось розповідала дуже цікаве, це було якимось відчайдушним поривом на рівні почуттів до Софьи, якийсь раптовий прояв, раптова відповідь, нікому напевне не зрозуміла, така відповідь до Софьи, просто встав в нічній сорочці скочив з ліжка і пішов на вулицю. Л. довго йшов і прийшов до станції метро. Сівши в середині станції на лавочку він приліг.

    5.

    Л. дочекався поїзда метро і сів в нього. Вже було пізно, це напевне був останній поїзд на який він встиг пересісти. Л. любив воду, любив воду, яка тече, канали, річки, струмки, це його притягувало, він спостерігав за водою, як на якийсь канал з іншого світу, з «страны неизбежной» з країни Ерешкігаль.

    Л. вийшовши з метро йшов до найближчого каналу і стрибнувши з мостика впав у воду. Впавши в воду Л. побачив біля нього трупа, який вже тут встиг втопитись до нього.
    Дивно, але в них була однакова кількість волосся на голові. Після цієї думки Л. втопився. Поряд пропливав корабель з моряками, які віддавали салют за те що їхній корабель новий раз захопили, віддавши салют вони всі застрелились і мертвими впали в воду.

    6

    Л. лежав на лавочці в метро і дивився на станцію, його думки вже були повільними, він втік від Софьи, посмішка була повільною і щирою.
    Через годину його знайшли мертвим на одній з станцій київського метро синьої лінії.

















  • Безымянный 23675

  • Без_назви…



  • Социальные сети

    Рубрики

    Последние записи