Ноя
10

Без_назви…




  • «A l.»

  • Безымянный 23675


  • Чогось йому не вистачало. Чи то свободи. Чи грошей. Чогось він завжди шукав щось інше, коли знаходив те, що шукав нещодавно. Він був дивний і по свому самотній. Ні, в нього було багато друзів і знайомих, але сам для себе він вирішив, що він дуже самотній. Ті люди, які його насправді розуміли кудись зникали із кожним сезоном. Новий сезон це + кєди,майки,джинси , - друзі які були дійсно друзями. Він і хтів би шось зробити із усім цим, але не знав що саме і як те робити.. Щось йому постійно заважало. Хтось постійно набридав. Він шукав бога. Шукав то на небесах. То у собі самому. Але пошуки ті нічим для нього добрим не закінчувались. Щось було не так. Він постійно відчував що шлях не зовсім вірний. Може він був егоїстом і не хотів робити так як всі, а бажав виділятися із туєї величезної сірої маси із якою він постійно стикався у метрополітені,автобусах,маршрутках. Але в один момент все якось застигло. Він більше нічого не хтів шукати, нічого нікому не доводив, навіть сам для себе. Може він вирішив що бог, якого він так старанно і довго відкопував у книгах, розшукував по церквах і у власному мозку, просто заснув. Забув про всіх . Про нього. Його друзів. Але в інших все було гаразд. Принайні так він вважав. Виходячи вранці на балкон випити кави і покурити він бачив нові й нові записи білою фарбою на доріжці перед його будинком. Ті написи спочатку тішили його. Він сміявся. Потім почали набридати. Бо походили одна на одну як дві краплі води. мінялися тільки прізвища.. "... Света\Оля\Катя Я тебя люблю ! " ... Щось накшталт цього ... А він все курив і пив каву. І дивився як один напис змінює інший. І от він прокинувся однієї ночі. Вдягнувся. Взяв балон білої фарби і вийшов на двір. Він вже точно знав шо напише. Це була остання надія для нього. Дитяча надія. Але він так в неї вірів що не бачив більше нічого. І от він написав все те, що вже давно хтів написати. Саме так як підлітки пишуть своїм подругам у них під вікнами. Написав і пішов спати. А прокинувся він від того, що все стало добре. Все якось налагодилось. Бо вперше за довгий час він відчув себе щасливим. Просто так. Поки що безпідставно. Але він відчував, що тепер все стане краще. Сьогодні трошки. Завтра ще більше. Потім ще і ще. І так поки він не стане найщасливішою людиною на землі. І він жив далі. А сусіди його, визирнувши у вікно того ранку побачили дивний напис, який наштовхував кожного на свої думки, але першою реакцією всіх була посмішка. Вони побачили білі букви на сірому асфальті... "... Боже, коли ти прокинешся, знай - Я  Тебе Люблю ! " ...


  • «A l.»

  • Безымянный 23675



  • Социальные сети

    Рубрики

    Последние записи