Ноя
11

Безымянный 114075




  • Наснилось сьогодні…

  • Безымянный 5498


  • Ти - привид мого будинку.. Ти та примара, яка перетворила мою затишну оселю чи то в камеру для тортур чи в прихисток людини, що чекає на смертну кару. Щодня живу знаючи, що майбуття з тобою немає, відчуваю страшну приреченість і все-через твою присутність..
    Раніше я розсміялась будь-кому в очі, хто б мене переконував, що таке трапиться саме зі мною. Я не вірила в привидів, я шукала, кликала їх, щоб довести всім їхнє безсилля і небуття і саме ця невіра покарала мене.
    Я не вміла боятися привидів. Не розуміла, як це безтілесне, невидиме і невловиме єство може лякати і спопеляти душу. Не вірила, що від почуття його невидимої присутності буде холонути кров і паралізувати все тіло. Я знала-примари приходять, але переконувала себе, що аж ніяк не до мене, не в мій світлий і безтурботний дім.
    Але ти прийшов... Несподіваної рішуче ввірвався вітром у кожну шпаринку, в усі вікна і двері, які безпечно були відчинені навстіж. Ти зрозумів, що у моїй чисто прибраній і ще зовсім новій оселі тобі може бути дуже комфортно. І залишився...Адже твоя хатина спорожніла, вихолола і ти навіть не хотів намагатись повернутий тепло і затишок, повернути любов і добро, які в ній колись панували. Своє обійстя залишив зруйнованим і стрімголов попрямував руйнувати моє.
    Якби ж я знала тоді, що твій злий дух, влетівши свіжим вітром, розпорошиться по всіх поверхах, по кожній кімнаті мого будинку, я б забила всі вікна дошками, позачиняла б двері, позатуляла б всі шпаринки і нікуди б не виходила, щоб тебе ніколи не зустріти.
    Але тепер ти живеш поряд, ти завжди поряд, я відчуваю часточками своєї душі, що десь зовсім поряд снуєш без жодної користі і мети по моєму будинку ти...Ти всюди і ніде. Твій запах у кожній молекулі, атомі, всюди! Іноді від цього відчуття стає так моторошно, що хочеться змінити місце проживання, пошукати собі новий світлий і затишний дім, такий, яким був колись мій без тебе.
    Скільки разів я намагалась втекти, скільки зусиль мені коштувало зібратися і переїхати хоча би в готель, хоча би на ніч! Але твій привид кликав мене із темряви у сні і наяву. І я, не дочекавшись світанку, збирала валізи і верталася до свого старого, розваленого житла, до безвиході і небуття, але поряд з тобою.
    Я напевно вже просто звикла до твоєї повсякденної присутності...Тому не намагаюся більше вигнати твою примару з свого Богом забутого будиночку на краю світу. Але я сподіваюсь, що може скоро тобі набридне і ти нарешті підеш, не зруйнувавши все до останньої цеглинки, не гулятимеш вітром над моїми руїнами, а назавжди відпустиш мене і просто підеш...









  • Наснилось сьогодні…

  • Безымянный 5498



  • Социальные сети

    Рубрики

    Последние записи