Ноя
10

Безымянный 5498




  • Наснилось сьогодні…

  • Безымянный 5501


  • не знаю як пояснити цю дивну штуку, але коли я починаю слухати Portishead, то я заходжу до цього журналу, настрій музики Beth Gibbons & Rustin Man та Portishead живе тут. могло відбутися навпаки - зайти сюди - побачити цитати і почати слухати, але все було навпаки.. )) ну що ж, традиція писати на зламі різних пір року, перходячи із літа в осінь, переходячи із зими у весну, напевне ці перехідні періоди у будять у мені ту мою другу я, яку ніхто не знаю, яку не знаю навіть я сама. якій завжди щось треба, якій не сидиться на місці, яка щось-якось живе, але не може зрозуміти сидячи ввечері вдома, чи то все насправді щасливі моменти або мені то здається, імітація, пластмасове, пластмасова весна.. як казав один знайомий. нє, сінтетіка, сінтетічна весна. то ніби то можна подумати, що я посиджу собі сьогодні у роздумах, на тему того, що ж воно таке коїться, а на завтра все пройде, буде інший настрій, все забудеться, люди навколо мене будуть мене розважати, ніколи буде ті думки собі думати, але всією цею занавісою я не зможу закрити того, про що справді хочеться думати і казати. всі ці посмішки, видавлені із себе емоції для людей - здається таким диким, мені просто і легко радіти природі, дощу, який мене лупасить по обличчю, дивитися на сіре небо, вдихати свіже повітря з вікна, дивитися на котів, що гуляються вулицею, підкормлювати песиків печивом.. скоро можна буде сидіти на траві, бігати у парку, вдихати аромати трави, на які в мене алергія, чхати від цього і радуватися всеодно. мені частіше хочеться бути самій, працювати у самоті, відпочивати на самоті, творити на самоті. звісно від суспільства нікуди не дітися, і люди, близькі, мої друзі та інші, з ними теж хочеться бути, але не так часто, як іншим. і хто ото придумав, що людям треба обов*язково жити разом або бути із кимось .. воно то у природі зрозуміло закладено, але... якщо мені добре бути самій, чому час від часу таки виникають почуття того, що бути хочеться із кимось, а не самій. чому я не можу свідомо зробити вибір - я хочу бути одна, і щоб мій розум і моє тіло не страждали від цього, це ж мій факін свідомий вибір, якого тоді в мене не виходить бути самій, мене розриває, мені зле вночі коли лежиш одна коли засинаєш одна. 80 відсотків часу я щаслива на самоті, але коли починається оті 20 відсотків коли мене ламає і .. не можу, цієї ночі знову буде це..
    мені хочеться бути із деякими людьми, але потрбіно багато часу, щоб вони мене зрозуміли, щоб вони поважали моє бажання свободи, щоб розуміли моє життя, і не ображались на те, що інколи я залишаюся один на один із світом, для мене тоді існують тільки я і природа, я не бачу і не чую нікого навколо, мені просто потрбіно вирубатися від людей, вони занадто багато жеруть енергії з мене. цього ще ніхто не зрозумів, мої бажання тільки поважають, тому що так треба, і так правильніше, але ніхто ще мене не зрозумів ..на жаль.. треба просто зрозуміти людину, а оці балачки-балачки-балачки - то пусте, не можна взнати і зрозуміти людину за балачками, треба багато часу і щось вище за банальне спілкування словами.. але я вірю, все буде, і мене зрозуміють, і я зможу бути щасливою не тільки у самоті, тільки не знаю, чи це справа часу чи мого бажання



  • Наснилось сьогодні…

  • Безымянный 5501



  • Социальные сети

    Рубрики

    Последние записи