Ноя
10

Безымянный 5500




  • Наснилось сьогодні…

  • Безымянный 5501


  • я мушу признати якесь дивне роздвоєння мене. я хочу заткнути собі рота, нічого не говорити, залишити всі думки при собі, але вони проїли мені увесь мозок. я ніяк не можу відірватися від свого минулого. невже це так важко?? мене постійно переслдіують дві людини. ніі..)) звичайно не в буквальному сенсі)) просто життя весь часу, рік з року зтикає мене то з однією людиною, то з іншою. два хлопці, які зіграли у моєму житті не ябиякі ролі. вони засіли дуже міцно у моєму серці, у мозку... але час іде, і я жива людина, яка може просто ввімкнути механізм забування і пофігізму. не бачачи ні першого, ні другого - життя йшло прекрасно.
    але, з якоюсь періодичністю, часто і не дуже вони повертаються у моє життя, не дивлячись на кілометри, роки і інші одиниці виміру чогось там...
    розірвані всі зв*язки, я припинила вас шукати давно. я згубила всі свої надіїї на спілкування і щось там ще дуже давно....... але навіщо, навіщо всі ці співпадіння, які не зустрічаються в жодному з прибамбацаних фільмів, такого не придумає жоден режисер... вірити у якусь долю, вірити у співпадіння? я не хочу ні у що вірити. я хочу преегорнути всі ті свої сторінки життя, почати жити "без них в мєму житті". ні, я їх не ненавижду. ніяких такихх почуттів. просто це занадто боляче мені щось із себе видавлювати, робити вигляд, грати ролі. бо я не можу вести себе так як б и я хотіла. а хтось сидить за пультом управління і натискає кніпочки, а в мене у сердці щоразу смикається щось у серці, а потім ночі, ці безсонні ночі, ці ночі роздумів. чому жінки такі дурні. забула і все.
    ні, не погано, але мене то дратує. бо знаю, що пройде час, я заспокоюсь. всі зникнуть, не буде зустрічей. слів, поглядів. а потім настане день, і знову.. знову. це. я підійду і запитаю як життя, памятаєш мене? і почую у відповідь, як же памятати, я тебе ніколи не забуду. і знову серце. і знову думки, навіщо все це, як стався цей збіг. і ми вже не ті, щоб щось намагатися знайти спільного. щоб зрозуміти один одного - ми вже нічого невзмозі зробити - ми не ті, що тоді, і пройшло здається небагато часу, 3 роки що то таке.. але, ні. ми - не ми. ми - інші. і люди змінюються. я знаю.

    в цьому сезоні одна зустріч вже була. я знаю, що я зроблю, я буду спілкуватися, бо мені дуже хочеться цього. мені просто як людині хочеться знати, як живе він.. і нічого того, що було раніше не буде, бо і не треба (хоча підсвідомість каже, може треба?)
    а на ще одну зустріч чекаю, бо знаю серцем що вона буде. і це буде не просто

    ......заберіть мене на іншу планету, і заберіть в мене мою пам*ять..






  • Наснилось сьогодні…

  • Безымянный 5501



  • Социальные сети

    Рубрики

    Последние записи