Ноя
10

Безымянный 5501




  • Наснилось сьогодні…

  • Безымянный 5498


  • ненавиджу себе ненавиджу ненавиджу
    задовбалася вже терпіти себе
    зі своїми дурними думками
    я не хочу звинувачути нікого, бо всі навкруги - нормальні люди, і мені треба стримувати свої дурні дії і дурні думки, щоб не шокувати людей. на щастя стримуватися в мене виходить, бо люди ... ніхто з людей ніколи б вже зі мною і не спілкувалися... добре те що маю силу волі стримуватися, бо настає момент, коли я розумію, що б було, якщо б не мовчала.не робила щось... я б просто була б одна і сиділа як пеньок у лісі... намагаюся пристосовуватися до людей але мені то щось не дуже виходить
    кращий вихід - мовчати... бо думати я собі не можу заборонити, а щоб люди дізналися про все те божевілля, що коїться у мене в голові .. ні я не хочу щоб вони дізналися.

    як це?? розуміти, що я думаю і надумую собі дурниці, те що ніколи не буде, те що ніколи не було, страждати від цього.. але остаточно зрозуміти коли інші люди непрямо можуть це підтвердити своїми словами і діями...
    виходить я думаю одне .. кажу інше.. мені приходиться грати.. бо якщо я не буду придурюватися.. о ні.. по іншому і не вийде..
    розумію що не можна думати про те що ніколи не сбудеться, РОЗУМІЮ це своїми мізками, але думаю, планую, мрію..

    сьогодні прочитала купу літературу щодо шизофренії, параної та інших психічних захворювань.. думала може поясню чимось свій стан... - але щось під мене нічого не підходить

    зацікавило таке: (це один з симптомів шизофренії)
    "Постоянная рефлексия, самокопание. Желание разобраться с воображением, докопаться до истины происходящего, и избавиться от болезни. Многих это толкает на изучение психологии и психиатрии, и достаточно часто среди шизофреников встречаются люди, которые неплохо осведомлены во многих вопросах в этих областях. Очень часты случаи, когда пациент является одновременно и ученым-психологом или психиатром. Помимо этого многие больные могут вдаться в мистицизм, магизм ситуации, также искать причины заболевания в собственной греховности, богоотступничестве, собственном прошлом и т. д. На этой почве часто встречается повышенная религиозность, желание найти правильное мировоззрение"

    і щось... мені страшно стало.. і закрила я ту всю парафію..

    ну як це розуміти, коли я знаю, що в мене всьо класно, життя вирує, життя чудове і назавтра я не передумаю на рахунок цього. але весь час мене і вдень і вночі гризе одна і та ж думка, одна і та ж людина і одне і теж не реальне... я поступово намагаюся усвідомити це, але напевне на це піде стільки часу скільки я вбивала сама собі в голову протилежне...
    ця розмова.. під час якої.. (дякувати богові вона була не віч-на-віч. а в асьці)... я просто чудово жарутую та розмовляю з людиною, нічого не подаю своїм виглядом, тобто розмовою.. тобто словами.. нічого не подала вигляду.. нормальна розмова, душевна. відверта троха.. а я сиджу і плачу, плачу так, щось сльози пекуть , плачу так, що кожна сльоза - то відірваний шматок серця.... я намагаюся вмовити себе - що я то перебільшую... що то я все надумала, але мені боляче, в мене болить серце, яке вже напевне з пів-року не боліло... мені сльози душать у горлі ... зараз стоять в очах... я усвідомлюю (чудово усвідомлюю) що все пройде і все буде класно, мені не хочеться щоб мене хтось заспокоював, я навіть не знаю чог омені хочеться ...
    то як поламати мене навпіл... господи.. знову той ком у горлі з*являється... мені не хочетьс плакати, не хочеться страждати...
    бо в мене _в усьому іншому_ прекрасне життя... і я це знаю, розумію, і відчуваю наскільки життя класне

    але ця обставина...забути...?
    я не хочу забути... я хочу плекати надію... знаючи все наперед, що нічого не побачу, ніякого майбутнього

    ....
    дівчино, заспокойся і веди себе як вела.
    всьо буде класно. не так якби хотілося, не такі ролі будуть відведені нам у цьому спектаклі, але життя - вічний спектакль, і він продовжується, і ми чудові актори, зіграємо... зіграємо ті ролі які вже випало грати....

    сподіваюся мені троха полегшає коли все це напишу, бо плакати - це тільки ще завдати собі болю, хоча легше стає після ридань... мені не хочеться обдумувати ці ридання... мені не хочеться нічого обдумувати, мені хочеться щоб цей стан минув..

    хоча я знаю, що за пару годин лягу спати і знову буду про це думати. допоки не засну.. а завтра вранці певно буде легше... та буває... ні так бувало....
    а як буде тепера незнаю...

    поверніть мені повітря
















  • Наснилось сьогодні…

  • Безымянный 5498



  • Социальные сети

    Рубрики

    Последние записи