Ноя
11

Глобалзація як процес загального характеру




  • Заметка о счастье)))))))))))

  • МОИ СТИХИ


  • Досі ми розглядали глобалізацію як загального характеру процес, який охоплює в цілому усе існування, усю діяльність людства. Оскільки існування і діяльність людства можуть бути розкладені по різних сферах – політиці, економіці, культурі (у вузькому сенсі) і т. д., то можна і треба розрізняти політичний, економічний, культурний і т. д. глобалізм. Прикладом культурного глобалізму є розповсюдження в минулому християнства по світу, всесвітня американізація культури у післявоєнні ( після Другої світової війни) часи аж до наших днів і т.і. Якщо використовувати термін “дифузія” для визначення соціальних процесів часткового характеру, які є складовими глобалізації, то можна говорити про дифузію товарну (економічний аспект глобалізації); дифузію людську (демографічний аспект глобалізації); дифузію технологічну (технологічний аспект глобалізації); дифузію влади – завоювання територій або насадження впливу (політичний аспект глобалізації); дифузію воєнно-політичної і оборонної безпеки (поширення НАТО); дифузію культурну (в вузькому розумінні поняття “культура”: перемішування мов, звичаїв, звичок, музики і т. і. У даному випадку доречно звернути увагу на вдалий термін, який дійшов до нас з Заходу: “плавильний тигель культури”. Цей термін використовується для опису процесу перемішування культур при формуванні нації, але може бути поширений і на глобальні процеси); дифузію наукову; дифузію інформаційну, дифузію релігійну і так далі.

    Твердження 3. Оскільки дифузія розвивається в напрямку градієнту щільності (накопиченості) маси товару, людей, технологій, інформації, влади, науки, релігії і т.і. стільки слід говорити про пряму і зворотну складові (дифузії) будь-якого глобалізаційного процесу. Адже так ніколи не буває, щоб одна із сторін глобалізаційного процесу мала все, а інші не мали нічого, тобто необхідно розглядати дві зустрічно діючих, нехай в деяких випадках й несумірних за масштабами, складових загального процесу глобалізації. Ця двосторонність як фактор глобалізаційного процесу іноді є причиною чудернацьких, далеких від ідеальних форм наслідків останнього. Прикладом може слугувати факт вдалого самоприщеплення китайської культури на японському ґрунті в середні віки, коли Японія, випереджуючи Китай у розвитку, здійснювала у Піднебесній політичну експансію. Саме глобалізацію в обох напрямках мав на виду М.Реріх, коли стверджував про єдність світу з його двома половинами : Сходом – джерелом ідей і Заходом – джерелом технологій. “Людство, – відмічав він, – …рухається спалахами енергії”. “Дійсно, склалося так, що невидимий культурно-історичний кордон поділив Планету на дві частини – Схід і Захід, – кожна із яких несла своє унікальне еволюційне навантаження, час від часу показуючи, що культурний синтез і взаємодія ведуть до розквіту, відсутність же їх веде до упаду. І Схід і Захід мов би представляю собою дві мозкових півкулі планети – права несе в собі образність мислення, ліва – генератор абстрактних уявлень… Духовно культурна взаємодія Сходу і Заходу основана на тому ж енергетичному принципі, що й півкулі людського мозку. Тому, саме проблема Схід – Захід, задача її синтезу, безперечно, є еволюційною за своїм характером… Історія людства знала немало періодів, коли вони (Схід і Захід) сходилися, змінювали енергетику Планети і несли, здавалося б негаданий розквіт західним цивілізаціям і східним. Це було видно на прикладі кочового світу Євразії, який, знехтувавши всіма видимими і невидимими кордонами, заповнив собою і Схід і Захід, створивши унікальний енергетичний котел, у якому закипіла культура і того й іншого простору, й винесла потім на поверхню такі, що доповнюють один одного дорогоцінні кристали синтезу…”[1]

    Твердження 4. Визначаючи глобалізацію як один із законів розвитку людства, звернемо увагу на те, що прояви зазначеного закону обов‘язково і завжди супроводжуються напругами у людських стосунках, висвітлюючи прояв дії ще одного закону розвитку людства – Закону напруг і конфліктів розвитку.

    Об‘єктивною причиною напруг є наявність градієнту (або, грубо кажучи, перепаду щільності (накопиченості) маси товару, людей, технологій, наукових знань, інформації, влади, і т.і.), що, породжуючи  об‘єктивно глобалізаційний рух, неминуче ставить одну перед одною контактуючі сторони, кожну зі своїми інтересами. Зіткнення ж інтересів обумовлює конфронтації більшого або меншого масштабу. Ці конфронтації (конфлікти) або не доводять до значних пертурбацій у суспільстві чи між державами, або доростають до воєн. Отже дія Закону напруг і конфліктів розвитку завжди супроводжує дію Закону глобалізації.

    Саме супутником глобалізації і проявом Закону напруг розвитку є й нинішнє протистояння на Близькому Сході, й колізії 2002-го року у відносинах США і ЄС з приводу експорту європейської сталі, й боротьба російської православної церкви проти поширення у Росії католицизму, й “вічна” війна у Чечні, й події у Південній Європі, які проявили себе починаючи з 90-х років минулого сторіччя…

    Твердження 5. Очевидно, глобалізаційні процеси набувають все більшого прояву в умовах зростання умов для контактування учасників глобалізації. А умови для контактування, у свою чергу, поліпшуються з поглибленням глобалізації.

    То ж у зв‘язці “глобалізаційний процес – умови контактування учасників глобалізації” діє позитивний зворотний зв‘язок, внаслідок чого процес глобалізації розвивається зі швидкістю, яка з часом зростає, тобто за параболічним законом (гіперболічно). Тому, у майбутньому слід очікувати дедалі все більшого поглиблення глобалізаційних процесів і умноження їх наслідків. І це незважаючи на будь яку боротьбу з глобалізацією! Водночас будуть інтенсифікуватися контакти між учасниками глобалізації, й це можна розглядати ще як індикатор гіперболічності глобалізації.

    Твердження 6. Об‘єктивний процес глобалізації розвивається за активною усвідомленою участю людей, тому її “нерукотворна” лінія модульована “рукотворними” людськими надбудовами.

    Взаємовідношення між такими суб‘єктивними надбудовами і об‘єктивним каркасом породили, наприклад, багато суперечок про роль особистості в історії. Отже, так звана боротьба з глобалізацією породжена хибами людської діяльності в рамках об‘єктивно протікаючого процесу глобалізації і може мати наслідком не зупинення, або, хоча б, призупинення зазначеного процесу (адже це просто неможливо: вплинути на об‘єктивний соціальний процес це теж саме, що, наприклад,  змінити рух сонця), а підвищення уваги людської спільноти до необхідності більш зваженого і продуманого підходу до своєї участі в ньому. Виходить так, що чим більших висот сягає в своєму розвитку людство, тим більш відповідальною стає його діяльність. Адже історичний досвід людства новітнього часу показує, що масштаби наслідків похибок в цій діяльності зростають разом з масштабами самої діяльності.




    [1] Шапошникова Л. Послание грядущей эволюции. К., 1998




  • Заметка о счастье)))))))))))

  • МОИ СТИХИ



  • Социальные сети

    Рубрики

    Последние записи