Ноя
11

мандри




  • Безымянный 27625

  • Königsberg…


  •  їдем в Карпати. п"ятниця, в 20-00 маршрутка на Дубно, а я вдома чухаюсь. в 19-00 чухаюсь, прочухала, що  речі вдома, а рюкзак-спальник-карімат в майстерні. АЛ волає, мол шо я там роблю, я на таксо мчу за ними в майстерню. прикол- я з мокрою головою, з сумкою бебешків вибігаю, а там не таксі, а цілий бус)) водій перся)
    забираю пацанчегів, їдем на автовокзал. по дорозі дізнаюсь, що з нами їде ще одна дівчина. хто не в курсі- я люблю тільки деяких дівчат. інших нє.
    на платформі я складаю-тромбую рюкзак.
    і тут приходить дєвачька. жесть. начебто ми не в Карпати і не в похід їдемо, а на диско. жостке диско. я  була в шоці і пішла поповнила рахунок.
    приїжаєм в Дубно. маршрутка давила шансоном, і ми до 3ї ночі тусуєм в місті фестивалю Тарас Бульба. Альт і вареники.
    поїзд як поїзд,Воловець, кафе на вокзалі і тут мудрєйший Максим Євгенієвіч з розумним виразом думки дивиться на карту, читає якісь роздруковані відгуки і каже що ми їдемо до села, потім шукаєм водоспад Воєводин, Полонина Руна, г.гостра, якщо буде час-Пікуй.
    йдем. 
    те, що в описі написано про дачу Медведчука, яка загородила дорогу, ніхто не глянув. 
    перший привал- річка, море суниць. стежка зникла. деремось хащами, потім по вертикалі. що найсмішніше, Максим Євгєнієвіч був впевнений, що на карті позначена лінія електропередач і ми йшли до неї. я навіть бачила *стовби*. а коли після делькох годин лазяння через ожинник (жостка штука, таваріщі) і кропивник Макс подивився на умовні позначення, то виявилось, що це не ЛЕП, а межа заповідника))))))
    йдучи далі, ми все ж таки вийшли на дорогу, і навіть по якому маркованому маршруту йшли на Воєводин. Але чи то нас знову повело, чи той водоспад не такий видний, але ми його не бачили. або пройшли, або не там звернули.
    ночуєм на острові, який омивають дві гірські річки. 
    він втоми і бажання освіжитись я з дєвачькай Танєй влаштувала картину *купальщиці в гірській річці при дорозі*. а чьо нє.
    другий день не менш цікавий. знову розходяться дороги. маємо йти на захід, а рухались на північ, з чого хлопці ведуть нас на право. В той час як логіка і полонина Руна зліва. після годин підйому ми попадаємо на... Гостру. і дивимся де виглядає Руна.
    вертатись ніхто не хоче, то ж ми спускаємся в Перехресне, піднімаємось і ночуємо на хребті, який веде до Пікуя.
    на наступний день Пікуй. ноги відвалювались, вітер нищив.
    тільки в понеділок зіпсувалась погода і ми стояли і чекали поїзд. з"їли все, що було)

















  • Безымянный 27625

  • Königsberg…



  • Социальные сети

    Рубрики

    Последние записи