Ноя
11

Ні неоліберальна ні ліва




  • Заметка о счастье)))))))))))

  • Людские потери России - СССР в ХХ веке


  • Жодна з вищевказаних позицій ні неоліберальна, ні ліва, ні позиція центристів-представників нової парадигми не може бути основою для вирішення проблем глобалізації в інтересах усіх країн. Пропонована новопарадигмістами «глобалізація знизу» є найбільш наближеною до реальності, бо вона, по суті, означає природну інтеграцію. Але чи реальна вона в нинішніх умовах, коли сьогодні рушійною силою нової економічної системи глобалізму виступають колосальні економічні інтереси і гігантський економічний потенціал глобальних корпорацій, західних урядів і міжнародних організацій, які вже сформували гло­бальну економіку як економічну базу глобалізму і захищають її всією своєю потугою! При цьому глобалізатори бачать райдужні перспективи для своїх країн у тому, що процес глобалізації в перспективі принесе їм нові макроекономічні можливості такі як: розширення ринків збуту товарів, вільна, необмежена міжнародна торгівля; інтенсивне зростання виробництва; хороша кон’юнктура в глобальному масштабі; подальша транснаціоналізація капіталу, вигідна країнам-лідерам; переборення національних кордонів; обмеження ролі національних держав; розширення можливості малого бізнесу по обслуговуванню потреб глобальних корпорацій.

    Деякі представники країн-лідерів глобалізму (Ф. Фукуяма) (276) прагнуть подати і представити цю макроекономічну систему як справжню інтеграцію. В їх розумінні глобалізм — це процес нестримної інтеграції ринків, держав, національних економік, технологічних систем до небачених масштабів, що дозволяє бізнесменам, корпораціям і націям-державам мати оперативний, дешевий, постійний доступ до територіально віддалених сегментів глобального ринку з їх ресурсами і можливостями.[1]

    Тут знову-таки бачимо зацікавлену підміну понять глобалізація, інтеграція і глобалізм, або не розуміння різної економічної суті кожної з цих економічних категорій. За цією логікою глобальна інтеграція приводить до повного відмирання держави-нації, а новий світовий економічний порядок формується за законами побудови і функціонування «гіперглобальних систем»[2]. При цьому декларується, що рівня «гіперглобалізації» світ досягне в ХХІ столітті, яке стане століттям глобалізму.

    В останні роки посилюються так звані ліберальні концепції глобалізму. Згідно з ними глобалізм — це ідеологічний і стратегічний проект економічної ринкової лібералізації, який піддає держави і людей інтенсивному впливу ринкових сил на противагу соціалізації розвитку. Економічна суть глобалізації полягає в тому, що вона ознаменувала собою відродження ринкової свободи. Ліберали-глобалізатори твердять, що нова якість інтегративних зв’язків у відкритому світі зможе покращити умови життя і добробут людей через забезпечення універсального, всесвітнього доступу до нових продуктів та ідей, а також зруйнувавши бар’єри на шляху торгівлі.[3] Очевидно, що все це стосується країн «золотого мільярда». Тобто ця концепція відома за соціальною формулою 80/20 справедлива лише для 20% населення світу. Стосовно інших країн її застосування неможливе.

    Глобальна дискусія 90-х років перетворилась з економічної в політичну, в дискусію про нову основу політичного і соціально-економічного облаштування світу, про його базову організацію. Світ без держави, але з корпораціями, світ з регіональними об’єднаннями типу ЄС, світ цивілізацій. Варіантів багато. Але в центрі в усіх випадках залишаються мегаструктури — глобальні корпорації. З їх розвитком передбачається розвиток системи глобального економічного менеджменту, як системи управління більш ефективної, від системи територіального управління націй-держав. Повноваження традиційного державного управління обмежуються рамками національних держав, в той час як повноваження нових економічних мега-суб’єктів (глобальних корпорацій) визначаються не територіями, а економічною ефективністю, що дає переваги їх транснаціональному трансграничному статусу.[4]




    [1] Fukuyama F. Trusts and globalization. N.Y.F.P., 1995.

    [2] Hirst P. And Thompson G. Globalization in Question, 1996.

    [3] Mittelman R. Globalization: Critical Reflections, 1996.

    [4] Глобализация: взгляд с периферии. К., 2002. С. 9.




  • Заметка о счастье)))))))))))

  • Людские потери России - СССР в ХХ веке



  • Социальные сети

    Рубрики

    Последние записи