Ноя
11

Неодмінна умова інтеграції




  • Людские потери России - СССР в ХХ веке

  • Заметка о счастье)))))))))))


  • Неодмінною умовою інтеграції української економіки і науки в європейський і глобальний простір є створення сприятливого інвестиційного середовища. Поки що іманентними її рисами є відсутність сталого і стабільного економічного зростання, брак необхідних законів та їхня неадекватність економічним умовам, посилення корупції та державного втручання в бізнес, нестабільність політичної ситуації.

    Українська наука, яка закономірно перетворилась в головну продуктивну силу суспільства нині витрачає свою міжнародну конкурентоспроможність, що реально підриває перспективи розвитку нового українського суспільства. Багаторічна системна криза в Україні вкрай негативно впливає на розвиток науки (197).

    Найбільш злободенною є проблема фінансування нашої науки. Поки що в Україні існує стала тенденція щорічного зменшення бюджетних витрат на науку. Темпи скорочення витрат на науку за останні роки були в 1,5—2,8 рази вищі, ніж темпи скорочення ВВП та фактичні обсяги державного бюджету. Якщо 1990 року витрати на науку становили 3,07 % ВВП, у 1991 — 0,87 %, 1992 — 0,77 %, 1993 — 0,3, 1994 — 0,4, 1995 — 0,45, 1996 — 0,47, 1997 — 0,5, 1998 — 0,31, 1999 — 0,22, 2000 р. — 0,34 %, 2002 — 0,27, а на 2003 передбачено — 0,2 %. Скорочення бюджетних асигнувань майже в 10 разів за 10 років — головна причина кризи конкурентоспроможності нашої науки.

    Держава грубо порушує норматив граничного мінімального фінансування науки — збільшення до 1,7 % від ВВП у 2001 р., який саме вона і визначила у законодавчому порядку. Кабінет Міністрів послідовно подає проекти бюджету, де ці цифри фактично становлять 0,3–0,35 % від ВВП, що не дає науці розвиватися. Україна вдвічі відстає від аналогічних за чисельністю населення країн Європи — Англії, Франції — за кількістю вчених на 10 тис. жителів і вчетверо — за кількістю вчених з науковим ступенем.

    Це свідчить про те, що наука остаточно втратили своє пріоритетне значення для розвитку країни. А це зумовлює, в свою чергу, загрозу втрати Україною можливостей розвивати та реформувати в подальшому свою економіку на сучасній науково-технологічній основі. Разом з тим в Україні все ще зберігається великий конкурентоспроможний науковий потенціал, який може стати основою створення глобальних науково-технічних корпорацій на таких проривних напрямках як електрозварювання (комплекс Інституту ім. Є. О. Патона), ракетобудування («Півден­маш» — КБ «Південне»), авіабудування (комплекс О.Антонова), (комплекс ім. Малишева), радіоелектроніки (комплекс «Хартрон»), суднобудування та інші. Ці комплекси є здатними вийти на глобальні ринки і розвиватись на принципах самофінансування. Подальше підвищення міжнародної конкурентоспроможності української науки вимагає створення потужних і надпотужних глобальних науково-технічних корпорацій сучасного типу, які інтегрують в собі і фундаментальну, і прикладну, і виробничу науку, і підготовку кадрів, і університетську науку на базі сучасних систем менеджменту і маркетингу. В умовах глобалізації наука України повинна бути глобально орієнтованою. Сьогодні, як ніколи, є гостра потреба в розробці національних і регіональних, а також інтеграційних (Україна, Росія, СНД) стратегій розвитку науки. Доцільно створювати відповідні міжнародні науково-інвестиційні фонди. В умовах різкого погіршення двосторонніх відносин Україна — США розраховувати на масивну фінансову допомогу Україні, якогось типу «плану Маршалла» для України вже не приходиться, про що свідчать і дані схеми 3, які характеризують тенденції і динаміку різкого падіння показників допомоги зарубіжним країнам з боку США за 1946—2001 рр. З майже 3 % ВВП до 0,1 % від ВВП, тобто в 30 разів. Дуже ускладнюється проблема допомоги і з боку МВФ і СБ, а відповідно до цього спадає інвестиційна зацікавленість з боку глобальних корпорацій. Загальне зовнішнє фінансування транзитивних або нововиниклих ринкових економік, за оцінкою Д. Сороса, є дуже складною проблемою[1]. Як свідчать дані таблиці 9, з 1994 року почався спад зовнішнього фінансування нововиниклих (транзитивних) ринкових економік. За період з 1995 по 2002 рік загальний обсяг зовнішнього фінансування інвестицій зменшився майже в 3,5 рази. Вплив факторів глобалізму і звуження інвестиційного поля безсумнівний.




    [1] Сорос Дж. Про глобалізацію. К., 2001. С. 119.

    в




  • Людские потери России - СССР в ХХ веке

  • Заметка о счастье)))))))))))



  • Социальные сети

    Рубрики

    Последние записи