Ноя
11

океан ельзи




  • Наснилось сьогодні…

  • «A l.»


  • останні дні були занадто насиченими...не мала часу навіть написати про те, чого як так давно чекала, і що сталося в четвер...концерт "Океану Ельзи" в Палаці Спорту...але зараз хочу розповісти про свої почуття...
    коли тільки вийшла з метро, то побачила величеньку чергу до Палацу - виявилося, що на вході перевіряють всіх, навіть воду позабирали...але в мене не було нічого крім гаманця та театрального бінокля(до того була в Палаці тільки дитям, і думала, що концерт буде в спокійно-романтичному стилі, як тогорічний "Вночі")...коли зайшла в Палац, то була вражена його розмірами - поки знайдеш свій сектор, то пройде хвилин п'ять...і ось нарешті, я потрапила в зал...Ооо! це щось середнє між Київським цирком(план побудови) та фестивалем "Чайка"(відділена фан-зона біля сцени)...місце - в останньому ряду, далеко від сцени...сіла і майже заснула - концерт затримався на 50 хвилин...за той час в голову прийшло багато думок: добре, що маю бінокль; погано, що зал з фан-зоною; добре, що не брала воду; погано, що затримуються, яке в мене погане місце і так далі...але як тільки вийшов "Океан" всі мої думки змінилися на протилежні: у мене не було сусідів, і я могла віддатися музиці, відчути її фізично і кричати на весь голос, бінокль став непотрібним...
    А почалося все зі старої та доброї "Там, де нас нема"...вона просто порвала мене з середини, а стінка, на яку я спиралася спиною підсилювала вібрацію від звуку...наступні дві пісні - "Онлайн" та "Надя" - завели ще більше, а на "Кавачай" я зрозуміла, що мені більше нічого не треба...але наступною була "Сюзі", яка викликала у мене перші сльози...далі були "Майже весна", "Коко Шанель" та "Більше для нас" - на останній уже так боліли долоні, що я почала бити ними по колінах (вони були в шортах, тому не так боляче)...а далі була пісня, від якої я завжди плачу - "Сьогодні" - вона заставила мене завивати та обливатися сльозами..."Компас" минув майже непоміченим, а от "Друг.Частина 1" ввела мене в транс, який продовжився та закінчився вибухом емоцій на "Друг. Частина 2"... наступна пісня "Ордени" - я її не дуже люблю, тому вирішила трохи вийти з залу... коли повернулася, то поринула в вир людей, що займав майже всю площадку внизу... стоячи серед людей я пізнала незнане відчуття - коли декілька тисяч людей співають разом, живуть і навіть дихають, як одне ціле.... навіть трохи поскакала (правда заважали напхані кишені:).
    в кінці були чотири виходи на біс...під час другого була виконана пісня "Небо над Дніпром"...оскільки я в той час вже стала ззаду натовпу, то чудово бачила багатотисячну хвилю з рук... після цього ж виходу весь зал (і я з ним) почали скандувати "Від-пу-сти"...але на третьому бісі заспівали "Дякую"...і, звичайно, вийшли на четвертий...з такою бажаною піснею "Відпусти"....як я ридала...але все одно співала "Відпусти, бо не можу більше йти..."
    після концерту ще два дні мала "ніжний чоловічий голос", болі в шиї та руках, якими я дригала, як навіжена...

    і ще одна радість - обіцянка "Океану" дати ще один сольник в Палаці....чекаю не дочекаюсь...щоб прийти взагалі без речей, що заважатимуть і відірватися наповну...до болі в найменшому м'язі...до втрати голосу... та зупинки серця.....адже це те, заради варто жити....мені...






  • Наснилось сьогодні…

  • «A l.»



  • Социальные сети

    Рубрики

    Последние записи