Ноя
11

Поділля рафіноване




  • Безымянный 27625

  • Прогнозирование и значимость показателей


  • Повернулась до Луцька ще вчора о 4-ій ночі, а думки досі не складаються у повноцінний пост. Певно, так конкретно, як з Тернополем, не вийде, тому буду апетит набувати під час їди.
    Тож почну з того, що дорога до Кам'янця далека і довга. Ніби і Захід, ніби і близько, але проблемою №1 стала відсутність прямих потягів до міста, яке мріяла відвідати. Тим не менш, це дозволило погуляти ще й по Чернівцях. По суті, з 4-ох вихідних 2 дні пішло на дорогу, що не так вже й погано.
    На питання "Що подивитись в Кам'янець-Подільську?" пошукові системи видають одне й те саме. Старе місто Кам'янця вражаюче велике: тут тобі і узвози, і маленькі стрункі будиночки, і розвалини мурів, і величезна фортеця (хоча після Хотина вона видається не такою вже й здоровенною). Приємно вразили і ціни за відвідування замку - невисока плата дозволяє полазити всередині декількох веж, спуститись в підвали і поглянути на воскового Кармалюка. Тим же, хто не хоче витрачати кошти, можна влаштувати пікнік прямо посеред руїн оборонних споруд. Загалом враження від міста двояке: з однієї сторони відбудовані/відреставровані/прикрашені десятки споруд, що надає красу і затишок, а з іншої нас зустрічають вбиті розвалини будинків і сходів, заросший парк, до яких нікому немає діла. Настрій трішки псував хіба що вітер, що на високих пагорбах здавався чи не штормовим, але погодний стан був найкращим з найгіршого.

    Хотин же - зовсім інша справа, він вразив мене двічі. По-перше, своїм великим заповідником з височенним замком (по якому, щоправда, сильно не налазишся), по-друге, відкритими і добрими жителями, які самі (!) вручають тобі пакет свіжозібраних вишень або пропонують підвезти куди-небудь.
    Чернівці, мабуть, так і стали закритими для мене, адже невимовна втома і майже постійний дощ дозволили роздивитись його хіба що в замкову щілину. Помітно, що не так давно обласний центр святкував своє 600-річчя, про що говорять великі плакати, вивіски на вітринах і пам'ятник в одному із скверів. До такого свята місто було красиво облаштоване, принаймні, я не помітила ніяких розвалюх на вулицях.
    Отак ми поставили позначку "виконано" навпроти ще однієї мрії.

    П.С. Лагідний примітив, що я стала впевненішою, бо раніше і подумати не могла гуляти по вокзальній площі міста, поки наш потяг зробив зупинку. Тепер я не така вже і сцикуха. І це, певно, найголовніший висновок з цієї подорожі.










  • Безымянный 27625

  • Прогнозирование и значимость показателей



  • Социальные сети

    Рубрики

    Последние записи