Ноя
11

Політекономічний аналіз




  • Заметка о счастье)))))))))))

  • Людские потери России - СССР в ХХ веке


  • З позицій об’єктивного політекономічного аналізу стає зрозумілим, що глобалізація — це не тільки об’єктивний продукт технологічної ери, наслідок технологічного і техніко-економічного розвитку на певному етапі розвитку інтегрованих продуктивних сил світу. Це одночасно, ще і міжнародна стратегія і політика. До цього висновку солідарно прийшли дослідники і на Сході і на Заході.[1] М. Кастельс (116) підкреслює, що ні нові технології, ні бізнес (корпорацій) самі по собі не могли розвинути глобальну економіку. Головними агентами у встановленні глобальної економіки були уряди країн «великої сімки» і контрольовані ними міжнародні організації — Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ), Світова організація торгівлі (СОТ). Основи глобалізації і системи глобалізму були послідовно закладені стратегією і політикою цих урядів і міжнародних організацій в своїх довгострокових інтересах і в дусі вимог так званого Вашингтонського консенсусу, тобто політики дерегуляції, лібералізації приватизації. Причина полягає в тому, що вищезгаданим урядам і їх корпоративним структурам став потрібним весь глобальний ринок світу, включаючи космічний простір.

    Для вирішення колосального історичного завдання по запуску і просуванню вперед процесу глобалізації і формуванню системи глобалізму для глобалізаторів використовувався синергетичний, об’єднаний, інтегрований механізм політичного і економічного тиску на залежні уряди інших країн прямо або через діяльність МВФ, СБ та СОТ. Цей тиск використовувався з метою «уніфікації» всіх національних економік навколо нав’язаних їм правил гри, які забезпечують глобалізаторам вільне пересування їх капіталів, товарів і послуг відповідно до конкурентної ринкової оцінки. Свідомо нарощувалась залежність і заборгованість країн, особливо тих, які потребували кредитів, інвестицій і доступу на зовнішні ринки. Нав’язувались руйнуючі національні економіки жорсткі умови «структурної адаптації» — яка б не була специфіка економічної ситуації кожної з глобалізованих країн. Це наглядно видно і на прикладі України протягом останніх 12 років. Діючий режим влади несе повну відповідальність за наслідки такої угодовської політики глобальної рулетки з заздалегідь відомим програшем.

    Сформована свідомо і послідовно економічна система глобалізму приносить великі вигоди перш за все тим країнам і корпораціям, хто займає найбільш сильні конкурентні позиції в світовій економіці, хто має силу захищати свої інтереси, застосовуючи подвійні стандарти і селективно, для себе, застосовуючи принцип силової глобальної відкритості, власної закритості і внутрішньої економічної компресії. Вартість і ціна глобалізації завжди лягає на плечі тих країн, чиє відставання від лідерів технологічного прогресу продиктовано слабкими позиціями в глобальному силовому полі світової економіки і політики.[2] І дійсно, якщо, наприклад, Україна є сильною в ракетобудуванні, літакобудуванні (АН-70), суднобудуванні, то ці галузі ззовні блокуються, а власних глобальних корпорацій Україна не має (237). Навіть зерно України блокується на світових ринках, незважаючи на його екологічні переваги (зернові скандали у Франції, Бразилії, Канаді, ЄС).

    Світове поле глобалізації і глобалізму складається з об’єд­наної дії багатьох факторів — економічних, політичних, інформаційних, силових, спеціальних. Один з високих державних чиновників США заявив: «Якщо Америка хоче, щоб функціонував глобалізм, вона не повинна стримуватись вести себе на світовій арені як всесильна наддержава, якою вона насправді і є. Невидима рука ринку ніколи не діє без невидимого кулака. Макдоналдс не може процвітати без «Макдоналд-Дуглас», виробника літака винищувача F-15. І невидимий кулак, який підтримує безпеку технологій Силіконової долини, називається армія, флот, ВВС США».[3] Дуже зрозуміло сказано. Крім невидимого кулака, є ще й видимий кулак — це уряд США. В цій цитаті сконцентровано положення про те, що в Америці вже сформовано стратегії мега-інтеграції глобалізму (корпорації + корпорації + уряд), яка перетворилась у глобальну корпорацію «Америка» (240).




    [1] Кастельс М. Глобальный капитализм и новая экономика // Постиндустриальный мир и Россия. М., 2001.

      Белорус О. Г. та ін. Глобальные трансформации и стратегии развития. К., 2000.

    [2] Вебер А. Что стоит за так называемым глобализмом? // МЭ и МО. 2001. № 12.

    [3] New York Times (Magazine), 28.03.99.




  • Заметка о счастье)))))))))))

  • Людские потери России - СССР в ХХ веке



  • Социальные сети

    Рубрики

    Последние записи