Ноя
10

Проза. Про щось. Про знайоме




  • Прогнозирование и значимость показателей

  • Заметка о счастье)))))))))))


  •  Життя як на долоні.

    І.
      Не хочеться мені отак банально розпочинати свою маленьку ( чи то не дуже і маленьку ) розповідь із слів *Одного разу жили-були* , але все ж, без того ніяк. Одного мінливо-сонячного вечора у розпалі літа я сидів вдома без діла, плануючи на вечір похід на власний Лас-Вегас – приватне багацтво для душі і очей моїх, от. Довго шукав свого картатого капелюха, знайшовши, потішився трохи і поринув у пошуки сорочки на довгий рукав, адже комашня усякого роду і кольору обжере мене, як симпатишне ябко, якшо не одягнутись файно. Ну, нічьоо нічьоо..

    Спускаючись на пальцях по сходах, молився, шоб бува не зачепити чогось, бо в мамці чудо-музичний слух ( яблуко від яблуні ), і краще нікому не дізнатись, шо таке розбудити нічяяна атчяяна маму. Біля парадного входу мене ,такого красивого і хорошого, вже чекав зібраний червонувато-протертий рюкзак, в якому на радість і щастя у всій родині була улюблена колонка ( без неї нікуди, бо Лас-Вєгас без музики – не Лас-Вєгас ), хороше домашнє винце і пачка цигарок, котрі я курю тільки з Мартуською.. О, точно! Треба тій козі подзвонити, а то завше в неї якісь діла, то екзамени, то голова болить, то рибки вмерли разом з критичними днями.. Тєжко. Шо цього разу чекати – невідомо, але ше одна така відмазка і я бабахну.. Чи просто піду її вкраду, вікно до кімнати низеньке, а я ше тооой козак.

    Невже, це чудо! Мала вийде, ше й чайок обіцяла принести. Люблю її, я взагалі всіх люблю. Отаке хіпування кидає з булькотом соковитого екстриму до тарелі життя мого. Вимикається світло в її кімнаті, паралельно у кухні і вмикається на коридорі ( вікна виходять у подвір’я, а там вже і на нашу рідну вуличку, шо іноді теж є бажання нею тинятись і згадувати дитинство, як ми колись на деревцях, посаджених вздовж бічної Кривчицької, робили хатки і тішились тому безтурботтю, котре так швидко минуло, шо я і оком моргнути не встиг ). Поки я віддавав всі свої м*які оголені ( в розумінні без одягу ) частини тіла на жорстоке знущання голодним тварюкам з крилами, у коридорі дому моєї сусідки ще яскраво палало світило, було і коню зрозуміло, шо вона крутиться перед дзеркалом ( ох, ці жінки. Без косметики – ні кроку з дому ) ,ну, чи зашнуровує свої чорні черевики, які зазвичай взуває ніченькою темною.. Надворі ще поки літо, і роса, і приємний вологий вітер..іі..  

    Взявши мене під руку, помахуючи штукенцією у формі великого містера вібратора ( то термос, - пояснення для тупорилих збоченців з мозолями на руках ), мала весело розповідала у своєму пришвидшеному емоційно-вибуховому темпі кумедні історії, доки ми мандрували до улюбленого місця гнилими шпалами, шо так мінімальненько прогинались під нами і мелодійно поскрипували у такт нашій подорожі . А я слухав і мовчав, розуміючи, шо як тільки закурю цигарку – одразу понесе, бо не курив довго. Ше і вино.. Нічка буде чудоувою.

    Ну от, знайшли місце, надане нам космосом і звьоздамі, шо так кльово світили над нами, - а то означало, шо сьогодні можна розкошелитись на бажання, бо в нас не тільки приватний Лас-Вєгас, зорепад ми теж приватизували. Фантазія запрацювала як механічний годинник – історій цього вечора буде ойякбагато. Земля – моя планета, обирай планету Земля. Як це мені нравицця, повний пііівень.

    Поки сістер розстелювала картатий ретро-коцик і мій кар і мат на схилі, я витягував (цього разу спокійно і без труднощів) кульонку і шукав по кишенях перехідник до айфону з хорошим музлом, бо без нього, повторюсь, нєт жизні мнє на свєтє. Всілись. Добре, шо Мартуська така креатифна позитифна, взяла з собою склянки на винце, а то я шось тупив тупив і забув. Нічьооо нічьоо. Маліна. 



  • Прогнозирование и значимость показателей

  • Заметка о счастье)))))))))))



  • Социальные сети

    Рубрики

    Последние записи