Ноя
11

Рутинно-формальний час




  • МОИ СТИХИ

  • Заметка о счастье)))))))))))


  • В сучасні економічній глобалістиці використовується положення про «політичний час»  в новому  глобальному світі, запозичене з аполітичної глобалістики. Політичний час – «кайрос» (грецька), на відміну від рутинно-формального часу (хронос), це час дій і подій, наповнений  суттю і змістом, напругою і можливостями, конфліктами і їх продуктивними розвязками. Це час якісно нового стрибка в майбутнє. На цьому будуються концепції і стратегії економічного дива, економічних стрибків і економічних реформ.

    Глобалістика розрізнює два типи ресурсу часу: циклічний і лінійний. Циклічний тип притаманний цивілізаціям Сходу, лінійний – цивілізації Заходу. Лінійний час – це час безперервної еволюції по шляху прогресу. Захід неухильно розвиває і вдосконалює лише одну модель розвитку – модель ліберальної демократії, що характеризується прагматизмом і інструментальним ставленням до світу. Цей прагматизм дозволив Заходу досягнути високого рівня розвитку матеріальної культури і матеріального виробництва. Але ця модель є обмеженою з точки зору цінностей вульгарно-примітивним ідеалом «споживацького суспільства». Лінійні процеси розвитку в одному напрямі набувають екстенсивного характеру, вони в природному середовищі є аномальними і ведуть до “втоми” системи і до її катастрофи. Природа прогресивного розвитку вимагає якісних стрибків, нової якості людського розвитку і якості життя. В цьому – великий конфлікт традиційного лінійного розвитку західної цивілізації. Матеріальний прогрес закінчується духовно-ціннісною деградацією. Тому Західна «надекономізована» цивілізація повинна шукати шляхи якісного розвитку і може їх знайти в консолідації з такими «духовними» цивілізаціями як словянська, індуістська та інші.

    Сучасний Захід  дуже потребує нової науки – науки глобального світу, яка б синтезувала нову теорію розвитку і прогресу. Ми не сприймаємо, як серйозні, заяви деяких дослідників про те, що через міждисциплінарний характер  глобалістики і, в тому числі, соціальної глобалістики і через міфічний “першородний гріх” класичної соціальної науки, яка нібито необґрунтовано розділилась на три області: економічну, політичну і соціокультурну, необхідно відкинути саму ідею прогресу. Це невірно, бо прогрес – це позитивний розвиток, який зупинити неможливо.

    Політична, а за нею і економічна глобалістика використовують і таке поняття як «політичний простір глобального світу», виходячи з того, що формування, існування і розвиток кожної цивілізації визначається трьома  сакральними символами – вірою (духовність), землею (територія) і кровю (генетична спільність). Територія є базовим поняттям, малорухомим в часі. Технічна перемога Заходу, як цивілізації, дала їй територіальну свободу – необмежений захват територій. Поєднання західної техніки з ресурсами територій і розвиток західної цивілізації на цій основі привели до формування постлюдської цивілізації, створеної людиною. Цей цивілізаційний простір розвивається за своїми законами незалежно від людини. Абсолютна техніка може відсторонити людину, як центр  прийняття рішень стосовно своєї долі, і перетворити її в раба глобальної технології. Механізмом цього може стати глобальний менеджмент сучасних корпорацій, соціополісна організація регіональних і субрегіональних структур, кластерна організація ринкових виробничо-економічних структур. Завдання людства полягає в тому, щоб при будь-якому рівні інтелектуалізації техніки людина залишилась в центрі розвитку і зберегла свій контроль над розвитком.


  • МОИ СТИХИ

  • Заметка о счастье)))))))))))



  • Социальные сети

    Рубрики

    Последние записи