Ноя
11

шо є




  • Наснилось сьогодні…

  • Безымянный 5498


  • Коли мені немає що робити, я люблю лежати на спині і втикати на стелю з вікном.
    Тоді легше видумувати різні дурниці, тому що сама комбінація вікна й стелі в одній площині є досить незвичним явищем. Найцікавіше – вставляти елементи реальності у власні вигадки. На даний процес йде ціла купа часу, тому недивно, що потім декілька хвилин перебуваєш у стані ступору і заодно адаптуєшся до «справжнього» світу.
    Так от, до чого я веду… та хз 
    Просто з віком розумієш, що справжність світу – поняття, позбавлене бодай найменшої конкретності, абстраговане від колективної свідомості та інших соціальних чинників як таких. Отже, немає жодних підстав вважати, що все, є так, як я бачу. Просто під таким кутом зору я сприймаю ситуацію, і все. Інші ж бачать по-іншому. Звісно, власний егоїзм не завжди пам′ятає про це. Особливо в стані гострого й не завжди адекватного сприйняття (гнів, прагнення помсти, самоствердження без самоаналізу). Проте в перебуванні гармонії та спокою (наприклад, втикаючи в стелю після смачного обіду) є великі шанси щодо осягнення простих і водночас складних істин. Бо таке воно життя.
    З віком перестаєш вірити в зубних фей, санта клаусів та бабайків. Натомість починаєш вірити у демократію, гендерну рівність та особисту недоторканість.
    З віком стаєш все більш прискіпливим до оточуючих. А, якщо не позбавлений мудрості та вміння застосовувати власні потенціали, то й до себе. Цікаве заняття: дивитись хоч деколи на себе збоку (нарцисизм не береться до уваги). Але найважливішим етапом все-таки є, було і буде підбивання підсумків та виокремлення важливих думок і їх подальше формування в постулати, за якими потім будеш жити. Принаймні до наступної хвилі гармонії та спокою 
    Тепер конкретніше. Я довго думала над тим, ким я є. В соціальному плані, моральному, сімейному, особистому, ідейному, бла-бла… Загалом, у всіх можливих. Підсумки є досить таки цікавими. Прослідковується багатовекторний поступ (не обійшлось без застосувань всіляких тестів:), направленість та стабільність у вищезгаданих мудрих явищах. Звісно, мене не покидає відчуття, що чогось все одно не вистачає. Але це природньо. Принаймні так пишеться в книжці .
    Отож, що я маю… Останні три роки пройшли. І слава Богу. Було дуже складно. Втратила друзів, в тому числі й назавжди. На деякий час втратила довіру до людей. Отримала нікотинову залежність. Тричі закохувалась. Кожен раз по-іншому і «назавжди». Не завжди перебувала в адекватному стані (впливи були різнохарактерні, проте це не заважало тимчасово позбутися самовладання). Щопівроку відбувалась переоцінка особистих цінностей, точніше сказати, фільтрація накопиченого досвіду, бо щоразу менше й менше категорій опиняються в моєму списку. Так легше. Більше шансів сконцентруватись на справжньому.
    Чим мій мозок заповнений наразі (в плані психологічному)? Та якось так і наповнений:
    Я ніколи не вважала себе якоюсь аж такою особливою. І мене дивує, що дехто мавпує мене, мої звички і вподобання, не адаптуючи їх хоч якось під себе. З боку це виглядає надто неприродньо і викликає в мене певну відразу.
    Я ніколи не вважала себе безпорадною. Тому щиро дивуюсь, коли мені щось радять без моєї на те згоди і пильно стежать за дотриманням вказівок (звісно, це не має жодного стосунку до навчального процесу).
    Я не маю багато друзів. На це є свої причини. Одна з яких є напрочуд «нехорошою»: я люблю «потестити» своїх потенційних френдів перед тим, як сказати щось справді інформативне. Достатньо зачепити старі струни, додати драматичності, підібрати момент і все – далі все стається само собою. Я й справді можу розплакатись і сльози мої будуть щирі. Я можу повірити на деякий час в щирість порад і навіть підіграти. Так, це жорстоко й підло. Але я буду нечесною, якщо скажу, що мені це не до вподоби. Швидше навпаки. Я знаходжу в цьому якийсь кайф. Аж млоїть від того, як починаєш бачити сутність свого співрозмовника таким, яким він є, коли втрачає пильність. Недоліком є те, що результату я не оголошую. Просто роблю для себе висновки: довіряти цій людині чи просто й надалі спільно вбивати час.
    Якщо комусь здається, що попередній абзац надто пафосний чи взагалі видуманий, тоді хай так і буде. Проте я так не думаю. Останнім часом мене багато «кидали», робили боляче і змушували страждати. Але я не втратила довірливого (в розумних рамках) та позитивного ставлення до незнайомих мені людей. Просто тепер не всіх підпускаю в френдзону. А для бажаючих створюю певний тест на справжність. Так, я багато вимагаю, але ж і даю немало взамін. Все чесно.
    Така моя реальність.















  • Наснилось сьогодні…

  • Безымянный 5498



  • Социальные сети

    Рубрики

    Последние записи