Ноя
11

трохи про обіцянки, трохи про марнування часу)




  • Наснилось сьогодні…

  • «A l.»


  • Я часто от думаю про те як марно витрачаю час. Нічого не роблю, але все одно не встигаю нічого корисного і важливого зробити за цілий день. Невже це все лінощі? Чи відсутність бажання щось робити, хоч це мабуть те саме)

    Ну ще можна все спихнути на погоду, зиму, дощ і сніг.) Якщо йде дощ – то треба сидіти дома, ніде не виходити, щоб не намокнути і в результаті не простудитися. Зі снігом так само. А якщо ще й мороз і голольод – то просиджування вдома за комп’ютером чи телевізором просто гарантоване. Ще би можна було б хоча би почитати гарну книжку, але такі, які б зразу зацікавили рідко знаходяться. От і доводиться довго спати, а потім пів дня сидіти в Інтернеті, читаючи різні статті, чи переглядаючи фільми. Або ще грати ігри. В них звичайно дуже рідко граю, але щоб скоротати час можна полопати різнокольорові шаріки і побудувати високу башту.) Пів години виділити на написання смс-ок, повідомлень вконтактах і електронних листів – і день майже пройшов.

    Я от вже майже три тижні тому пообіцяла провідати вагітну подругу. І ніяк не можу виділити час щоб зайти до неї в гості. Хоч і їхати недалеко, і багато часу не треба і побачити її хочу, але все щось не складається. Хоч що значить не складається? Я сама вирішую що робити, сама розпоряджаюся своїм часом, і чи побачу її чи ні теж залежить тільки від мене. От сьогодні цілісінький день сиділа дома, невже було би так складно на дві годинки поїхати до подруги? І сама злюся на себе. Хоч можливо навпаки треба планувати кожен день? Складати якісь графіки, і дотримуватися кожного пункту в списку. Але ще би було чим заповнити цей графік) А так справ немає, планів немає, то й відповідно бажання щось робити немає.) Але найгірше те, що я пообіцяла і не можу виконати свою обіцянку. Краще тоді вже взагалі нічого ніколи нікому не обіцяти. Навіть згадала слова пісні Бумбоксу «не обіцяй назавжди, не обіцяй навічно». Але що тоді зовсім жити без обіцянок? Так теж не хочу.

    Треба обіцяти тільки те, в чому впевнена, що обов’язково зможеш виконати. Або навпаки виконати тільки тому, що вже пообіцяла. Так що виходить треба виконувати так чи інакше. Або не обіцяти.)

    Тішить за сьогодні тільки те, що нарешті я знову почала щось писати. А то за останній період муза десь жила далеко від мене, і ніяк не давалася чути.) Хоч про музу це я напевно вже перегнула палку. Я ж не письменник, не поет і навіть не досвідчений журналіст, то яка ще муза? Краще сказати – нарешті прокинулося бажання щось написати. Хоч якийсь слід залишити в сьогоднішньому дні. І щоб потім, через рік, переглядаючи записи, знайти навіть ось цей запис і сказати – значить не даром прожила день. І не марно витратила час. І потім буду згадувати і радіти, що вже добре, бо пам'ять ж часто підводить.)

    P.S. Ще подивилася сьогодні фільм з Наталі Портман «Чорний лебідь». От хто хто, а вона не даром проживає свої дні, знімаючись у таких вартих уваги фільмах!

     











  • Наснилось сьогодні…

  • «A l.»



  • Социальные сети

    Рубрики

    Последние записи