Ноя
11

Воображариум .Рассказ2




  • Наснилось сьогодні…

  • Безымянный 23675


  • Этот как мне кажется интереснее.
    Вот что вышло:
    Я не витримаю. Я просто не витримаю .
    Кожен шукає в житті щось своє, але моя сфера життя… Я просто не витримаю …
    Я відчуваю, що щось тут не те , що життя тут просто стало.
    Воно не повертається і не йде вперед . Не змінюється. Воно крутиться по колу, і це коло не перервати ні мені , ні останньому увійшовшому.
    Крок перший.
    «Чи цікаво йти на місці?» - подумав я вголос.
    Я перший раз побачив реакцію на моє запитання.
    - Вибачте , що ?
    - Ти спитав, чи цікаво йти на місці ? - знову перепитала продавець. - Хлопцю , ти щоразу проходиш повз свій вихід і не бачиш, що його круглі тунелі поглинають. То чи цікаво йти на місці ?
    Я задумався , в думках перевчився , регрес та інші неприємності .
    - Дякую,- можливо і не коректно, але вона відповіла нарешті мені на моє запитання «де цей клятий вихід на вулицю «В.В.?»
    В мене таке відчуття, що життя в даному домі стало ,воно просто не рухається. Старовинні картини, фотографії з попередніх сторіч , канделябри, ліпки, з яких, сподіваюсь, від старості штукатурка не посиплеться , штори - балахони …
    Цікавий дім. На готику потягнуло його. Давно йому казали йти лікуватись , не слухав , а жаль.
    - Доброго дня Валентино Петрівно, - сказав він, увійшовши до квартири.
    - Доброго дня , - вона була ще замолода для своїх 50 років хазяйка цього помешкання,де я знімав кімнату. Ця жіночка, одягнена не гірше ніж будь-яка сучасна модниця, яка залишилася вдовою з баснослівними коштами чоловіка . Тому я не втомлююся знов і знов запитувати себе,навіщо ж їй я ?!
    Я стояв в одній із небагатьох кімнат, куди можна було заходити мені і багатьох численних ,куди могла заходити вона.
    - Костянтине , - владно промовила вона. З роками вона,мабуть,трохи осучаснилася,але голос видавав її і її вік – щось в ній було таке старовинне, можливо і давно поховане нашим поколінням . Так чи інакше, абсолютно зрозумілим з перших слів ставало її походження - дворянка. - До мене скоро сестра приїде із своїми доньками , - на цю репліку я лише повів бровами. - Це щоб ти знав .
    - Оооо, дякую , буду знати , -з якоюсь гіркотою пробуркотів я.
    Уявіть собі, ця жінка першого дня сказала , що вона – хм,навіть смішно! - просто боїться залишатись сама вдома , бо її рідня розвіялась по світу а ,я бідний студент небідного факультету , розбавлю її життя своїм перебуванням в одній з кімнат за зовсім номінальну плату(порівняно ж ,зрозуміло, з цінами в даному районі ).
    Її доньки, яким весь час щось від світу не вистачало,тинялися тут майже кожної неділі : одна з них, розлучена Ліззі, а інша (не розлучена) – Ольга. Цікава кумпанія .А до того ж не забувайте про її подруг і ще й сестричку! До речі, я маю певні умовиводи щодо того що саме сталось насправді з її чоловіком від чого, чи точніше, від кого він напрочуд швидко і вчасно втік на той світ.
    Я людина приїжджа , що я можу знати порівняно із столичними старожилами? Мені лишається тільки навчатись, навчатись і навчатись щоб та не вилетіти ні з кімнати , ні з університету . Це для мене зараз найважливіше, так сказати, a priori , а що відбуватиметься зі мною далі в житті в цьому дивному будинку…Що ж ,життя покаже…
    Наступний крок .

    Оригинал записи и комментарии на LiveInternet.ru

























  • Наснилось сьогодні…

  • Безымянный 23675



  • Социальные сети

    Рубрики

    Последние записи