Ноя
10

Залишився вчитися…




  • Безымянный 23675

  • «A l.»


  • ...а вона поїхала...

    "Я чекаю на канікули, щоб відпочити від усього..." (с)
    Він.

    Останнім часом вона дуже далеко від нього. Принаймні мені так здається. Частенько здається саме так. Здається, мало б бути навпаки, бо фактично, вона кожен день поряд... Але ж чомусь все рівно так далеко... Навіщо я все це пишу? У них все добре! У них все дуже добре!!! Але... Я не знаю, що не так! Просто чомусь зараз йому дуже її не вистачає.

    "Я чекаю на канікули, щоб відпочити від усього..." (с)
    Він.

    Залишився вчитися, а вона поїхала. Бовдур, чому ти не поїхав з нею??? Ти ж так цього хотів!!! Ти сам говориш, що тобі не вистачає її, а зараз відпустив її саму і цілий день сидиш з поганим настроєм. Казав, що будеш відсипатися, а зліз з ліжка, доки ще протяг не стих від зачинених за нею дверей. Пів дня просидів склавши руки. Більш того, ти ще й поліз щось писати в жж, хіба це нічого не значить? Згадай коли ти в останнє писав?... Доречі, згадай, коли ти в останнє писав вірші та музику(нехай мене простять великі творці за те, що я використовую ці слова для характеристики свого лайна). Давно. Як на мене, то дуже давно!

    "Я чекаю на канікули, щоб відпочити від усього..." (с)
    Він.

    Залишився вчитися, а вона поїхала... Десь за два тижні після того, як вона вилила свої почуття на електронний папір ти знайшов їх, коли поліз чистити треш...
    Здається, в кімнаті стало темно. Мабуть, хмари лізли на сонце. Дурні. Сонце так далеко...
    Тремтячі пальці почали бряцкати по клавішам. Відповідь була також надіслана до трешу, бо лише там вона має більше шансів на випадкове знищення. Назавжди... Він сам бачив, як вона знищила все, що й так вже було викинуте, немов непотрібні речі...
    Ти стоїш на величезному різнокольоровому полі. Кольорів так багато, вони всі різні. Величезне поле сміття - немов веселка... Але весельці чомусь радіють більше... Всі речі назавжди забуті, викинуті їх власниками. Серед них улюблена лялька маленького хлопчика. Він кожен день приходить на це поле і дивиться на неї, з надією, що хтось забере його малечу до себе. Буде притискати до грудей, буде радіти, засинати з нею...
    Поле спалили на його очах...
    Вона так і не прочитала його відповідь. А може то на краще?

    "Я чекаю на канікули, щоб відпочити від усього..." (с)
    Він.

    Залишився вчитися, а вона поїхала. В лівому кутку його(їх) стола зовсім непомітно лягає на нерозкриті книжки та зошити маленькі крупини пилу. Навряд щось зміниться... Бо на його коліна не простягаються її стомлені ноги. Бо його тіло не тремтить від її посмішки. Бо нема куди обертатися й майже годину дивитися на янгольське тіло, що мандрує по країні снів. Бо його щоки не палають від почуття її гарячих губ. Бо на його обличчі можна з легкістю прочитати: "Сумую"...

    "Я чекаю на канікули, щоб відпочити від усього..."(с)
    Він.

    Залишився вчитися, а вона поїхала. Цілий день лише вагався, але так і не поїхав за нею. Скоріш за все й не поїде. Він просто давно не був у такому стані. Мабуть, йому просто хочеться, щоб хоча б один день він міг побути наодинці з самим собою. Наодинці з віконцем "Мої повідомлення", та затертою клавішею F5...

    "Я чекаю на канікули, щоб відпочити від усього..." (с)
    Він.

    Залишився вчитися, а вона поїхала.
    Він не вірить в чоловічий катарсіс... Вчора їй сказали, що вони посварились. Ні, це не так, повірте! Зовсім не так!!! Він дуже кохає її! Сьогодні він просто хоче сидіти наодинці з віконцем "Мої повідомлення", та затертою клавішею F5...














  • Безымянный 23675

  • «A l.»



  • Социальные сети

    Рубрики

    Последние записи